Відома своєю рішучістю та принциповістю, Пеггі Шепард стала одним із головних голосів за екологічну рівність у міських громадах. Вона зуміла перетворити протест проти системного расизму, який роками отруював життя бідних районів, на потужний рух. Як співзасновниця й виконавча директорка WE ACT, Шепард створила платформу, що допомагає громадам не лише боротися з екологічними загрозами, а й формувати нові стандарти участі громадян у прийнятті рішень. Докладніше про цю відому у Нью-Йорку екоактивістку — далі на new-york.name.
Від журналістики до екологічного фронту
Пеггі Шепард починала свій шлях у медіа як перша афроамериканська репортерка Indianapolis News — смілива, уважна до деталей та спрагла до справедливості. У 1971 році вона переїхала до Нью-Йорка, щоб спробувати себе у видавничій справі, а згодом стала редакторкою в журналі Black Enterprise. Однак після закриття проєкту її професійний шлях зробив різкий поворот — Шепард занурилася у світ державної служби.
Працюючи у Державному департаменті житлового будівництва та оновлення громад, вона вперше побачила зсередини, як політика й соціальна нерівність впливають на життя звичайних людей. У 1984 році досвід та рішучість привели її до команди президентської кампанії Джессі Джексона, де вона стала директоркою зі зв’язків із громадськістю.
Наприкінці десятиліття Шепард вже обрали окружною лідеркою Демократичної асамблеї Західного Гарлема — району, який став її домом та полем для боротьби.
Від журналістки до активістки, від урядовиці до лідерки громади — Пеггі Шепард перетворила свій досвід на рушійну силу змін, ставши голосом тих, кого довго не чули.
WE ACT: перші кроки та перші перемоги
Справжнім переломним моментом став 1988 рік, який змінив не лише життя Пеггі Шепард, а й екологічну політику Нью-Йорка. У День Мартіна Лютера Кінга 1988 року Пеггі разом з Чаком Саттоном, Девідом Патерсоном, Гілтоном Кларком та ще двома активістами вийшла на протест проти забруднення стічними водами, що знищувало річкову систему Гарлема. Демонструючи акт громадянської непокори, вони вдягнули протигази, перекрили рух через каналізаційну станцію й були заарештовані, але їхній протест став символом пробудження екологічного руху в Гарлемі.
Того ж року Шепард, Саттон та Верніс Міллер-Тревіс заснували WE ACT, щоб боротися за екологічне здоров’я та справедливість для мешканців Північного Мангеттена.
Організація подала позов проти міста через очисні споруди, які отруювали повітря й воду. Через чотири роки громада виграла справу. Мер ухвалив план модернізації очисних споруд на $55 мільйонів, а у 1993 році було створено фонд у розмірі $1,1 мільйона для розвитку району Вест-Гарлема. Це була історична перемога — перше визнання екологічної дискримінації на муніципальному рівні.
Під керівництвом Шепард WE ACT перетворилася з невеликої групи волонтерів на впливову організацію екологічної справедливості. Вона стала моделлю для подібних ініціатив у США. Разом з місцевими мешканцями Пеггі провела кампанію проти розміщення автобусних депо, що отруювали повітря Гарлема. Її аргумент був простим, але революційним:
«Це — екологічний расизм, коли токсичні об’єкти розміщують у громадах меншин».
WE ACT також співпрацює з лікарями, науковцями Колумбійського університету, профспілками й міськими органами, розробляючи освітні та дослідницькі програми. З колишнього покинутого будинку в Гарлемі організація створила «зелену будівлю» — центр для громадських досліджень, молодіжного активізму та екологічної освіти.
Шепард — не просто активістка. Вона національна лідерка руху за екологічну справедливість, яка довела, що право на чисте повітря, воду й землю має бути рівним для всіх — попри расу чи дохід. Її робота надихнула ціле покоління діячів та зробила WE ACT символом того, як громада може змінити політику цілого міста.
«Ми не жертви, — каже Пеггі, — ми сила, що творить зміни».
Голос науки й справедливості
Пеггі Шепард — не лише харизматична активістка, а й уважна дослідниця, яка довела, що боротьба за чисте довкілля має ґрунтуватися на фактах. Вона стала однією з перших у використанні досліджень за участю громади — коли науковці працюють пліч-о-пліч із місцевими мешканцями, збираючи дані про забруднення повітря, води та ґрунту. Саме завдяки цьому підходу WE ACT перетворилася з руху протесту на серйозного партнера наукових інститутів.
Шепард є співавторкою низки впливових наукових публікацій, зокрема робіт, що аналізують вплив міських стресорів та токсичних викидів на здоров’я жителів Нью-Йорка. Її дослідження з фахівцями Гарварду, Колумбійського університету та інших установ довели, що в районах, де мешкають громади кольору, концентрація шкідливих частинок у повітрі значно вища, а рівень захворюваності — тривожно підвищений. Саме такі факти стали підґрунтям для політичних змін у міській екологічній політиці.
Пеггі організувала співпрацю з науковцями Центру дитячого екологічного здоров’я Колумбійського університету, де очолила програми з моніторингу якості повітря в реальному часі. Ці дані допомагають мешканцям Північного Мангеттена та Південного Бронкса зрозуміти, що відбувається навколо них, і вимагати змін.
Пеггі Шепард стала першою жінкою, яка очолила Національну консультативну раду з екологічної справедливості при Агентстві з охорони навколишнього середовища США. Вона також була першою співголовою Консультативної ради з екологічної справедливості Білого дому.
Крім того, Шепард входить до Національної мережі екологічної справедливості для темношкірих, а також до Ради радників Школи громадського здоров’я Мейлмана при Колумбійському університеті.
У 2022 році вона виступила на TED Conference, розповівши про системну нерівність у розподілі промислових ризиків: чому не білі громади частіше дихають забрудненим повітрям і що можна зробити, щоб це змінити.
Її робота поєднує активізм, науку й політичний вплив. Шепард зуміла перетворити екологічну справедливість з маргінальної теми на глобальний рух, що вимагає одного простого, але потужного права — права кожної людини жити у чистому, здоровому та безпечному середовищі.
Символ рівності в екологічній політиці США
Пеггі Шепард часто називають «хрещеною матір’ю руху за екологічну справедливість». Її робота отримала визнання далеко за межами Нью-Йорка. У 2004 році Шепард вшанували 10-ю щорічною премією Гайнца за навколишнє середовище — за сміливе лідерство в боротьбі з екологічною несправедливістю в міських громадах. Через кілька років вона стала лауреаткою медалі Джейн Джейкобс від Фонду Рокфеллера за життєві досягнення — нагороди, яку отримують лише ті, хто змінив обличчя міського життя.
Серед інших відзнак Пеггі Шепард — Премія Вільяма Рейлі за екологічне лідерство, нагорода Damu Smith Power of One, відзнака декана Колумбійської школи громадського здоров’я Мейлмана та почесні докторські ступені Коледжу Сміта й Університету Лоуренса. А у 2021 році Франція вшанувала її, надавши звання лицарки Національного ордена «За заслуги» — одну з найвищих державних нагород країни.
Від 2020 року Нью-Йоркський університет заснував премію імені Пеггі Шепард за екологічну справедливість — нагороду для студентів та дослідників, чиї роботи сприяють різноманітності в екологічних науках та допомагають громадам боротися за свої права.
Пеггі Шепард — не просто активістка, а символ того, що екологічна політика ніколи не буває нейтральною. Вона або служить рівності, або продовжує несправедливість. Її історія нагадує, що одна громада може змінити політику міста, а одна людина — запустити рух національного масштабу.