Сучасний Буш Термінал є креативним центром Нью-Йорка. На площі 35 акрів уздовж набережної працює понад 8500 людей у 650 компаніях. Тут є ресторани, магазини, простори для приватних заходів і парк. Тож кожен мешканець міста знаходить у цьому просторі щось для себе. Дізнайтесь більше про його історію та розвиток на new-york.name.
Заснування та початок діяльності
Індустріальне містечко або Буш Термінал було названо на честь його засновника Ірвінга Т. Буша. Наприкінці XIX століття на цьому місці розташовувався нафтопереробний завод, що належав компанії «Bush & Denslow». Згодом його придбала та демонтувала «Standard Oil». Коли ж батько Ірвінга Т. Буша помер, той знову викупив цю землю.
Спочатку бізнесмен побудував одноповерхову офісну будівлю на перетині Першої авеню та 42-ї вулиці. До 1897 року на цій території було створено шість складів. Підприємець зауважив, що у Нью-Йорку того часу потрібно було багато робочої сили та часу для транспортування товарів. Фабрики розташовувались у різних куточках міста, а залізниці та кораблі були на різних берегах. Тож Ірвінг Т. Буш вирішив зібрати важливу інфраструктуру в одному місці й почав будувати пірси та вантажні термінали.
Мало хто тоді сприйняв його проєкт серйозно. Термінал був розташований далеко від Мангеттена, що був діловим серцем Нью-Йорка, приміщення були дуже великими, а ще передбачалось використання поромів. Особливо скептичними виявились залізничні чиновники, тому перші операції у новому терміналі Ірвінг Т. Буш робив самостійно. Також він зайнявся банановим бізнесом, щоб продемонструвати, що його пірсами можна безпечно користуватись. На збудованих складах підприємець зберігав бавовну та каву, показуючи приклад іншим бізнесменам. Крок за кроком йому вдалось переконати світ бізнесу у життєздатності свого проєкту та розвинути його.
Розквіт Буш Термінала
На початку XX століття компанія Ірвінга Т. Буша управляла нерухомістю на 41-й та 42-й вулицях, що виходили на набережну. Надалі було придбано землю від 41-ї до 50-ї вулиці, а також ділянки, що перебували у власності «Standard Oil Co.». Компанія «Bush Terminal Company» почала активно будувати заводські приміщення, склади та пірси. Варто зауважити, що така зміна діяльності на цих територіях і відхід від перероблення нафти були сприятливим кроком для місцевої екології.
У 1905 році було збудовано п’ять пірсів і цей процес надалі тривав. У власності «Bush Terminal Company» у цей час перебувало вже десять з дванадцяти кварталів. Водночас у місті давалось взнаки перенавантаження судноплавної галузі на Мангеттені, що відкривало Буш Термінала чудові перспективи для розвитку.
У 1909 році були збудовані три заводські споруди кожна шість поверхів заввишки. Новий комплекс виявився настільки зручним, що перші будівлі були здали в оренду ще до повного завершення будівництва. Першими орендарями стали власники поліграфічної та паперової промисловості. Вони працювали тут до середини XX століття.
До початку Першої світової війни Буш Термінал мав понад 100 складів площею 26 500 000 кубічних футів. Було збудовано 16 заводських будівель загальною площею 4 500 000 квадратних футів. На цій території розташувались близько 300 компаній і вона стала важливою частиною економіки міста. Паралельно зростали та розвивались навколишні райони, адже Буш Термінал працевлаштував десятки тисяч людей. Так, у 1928 році тут було 35 000 працівників. Зважаючи на це, на його території діяла власна поліція, пожежна служба та судова система.
Буш Термінал у XX столітті
Бурхливий розвиток Буш Термінала зупинила Перша світова війна. Будівництво нових проєктів припинилось до 1926 року. Згодом воно почало потроху відновлюватись, але вже не у масштабах попередніх десятиліть. У 1927 році на території термінала почало діяти відділення «National City Bank», а також великий дитячий майданчик.
Коли у 1929 році почалась Велика депресія, компанія спочатку втримала свої позиції. Її засновник створив дочірню компанію «Bush Services Corporation» для підтримки малих підприємців. Між Буш Терміналом та Філадельфією почали літати гідролітаки. Бізнес потроху, але зростав. Крім того, у 1934 році було анонсовано створення парку на місці покинутого сміттєзвалища поруч із терміналом.
Економічний занепад проєкту почався у роки Другої світової війни та тривав декілька десятиліть після її завершення. Буш Термінал був відокремлений від решти району будівництвом швидкісної автомагістралі над Третьою авеню. Потім морська промисловість перебазувалась до Нью-Джерсі, що теж зменшило активність термінала. У 1948 році помер Ірвінг Т. Буш. На той момент у його компанії працювало лише близько 700 осіб, вона мала 300 орендарів виробничих приміщень.
У 1976 році приміщення орендувало 125 компаній, які працевлаштовували 20 000 осіб. Згодом ця кількість почала зростати, але не досягала довоєнного рівня. Крім того, ділянка між 41-ю та 50-ю вулицями увесь цей час залишалась занедбаною і стала небезпечною. Там мешкало багато бідноти й щодня ставались злочини. Подейкували, що тіла вбитих скидали у річку. Така ситуація не сприяла ані розвиткові міського ландшафту, ані покращенню екологічної ситуації.
Міська влада почала міркувати над тим, як можна краще використати цей простір. Проєкти пропонувались різні – від в’язниці до заводів з перероблення відходів. У 1989 році Корпорація промислового розвитку Південно-Західного Брукліна одержала дозвіл на освоєння 1 500 000 квадратних футів площі Буш Термінала. Разом з Корпорацією економічного розвитку міста Нью-Йорк вони почали ремонтувати старі споруди та переобладнувати їх. Тож поступово сюди почало повертатись життя у вигляді найрізноманітніших орендарів.
Сучасний Буш Термінал
Нині Буш Термінал займає 71 акр, на якому розташовані 16 колишніх заводських будівель та 11 складів. Реконструкція та розширення тривають з початку XXI століття. У 2017 році було оголошено про плани значного розширення колишнього Індустріального містечка. Тут планують збудувати кампус з виробництва кіно, телебачення та моди під назвою «Зроблено в Нью-Йорку».
Крім того, поруч із цією територією було створено парк площею 24 акри. Зелений простір розташований між 43-ю та 50-ю вулицями, має пішохідні та велосипедні доріжки, бейсбольні та футбольні поля, ставки та доступ до пірсів. Його було відкрито у 2014 році й відтоді парк став частиною Бруклінської набережної. Ця довга зелена дорога з’єднує декілька районів міста та є одним із проявів прихильності ньюйоркців до екологічності та розвитку міста не лише у промисловому напрямку, а й у турботі про навколишнє середовище.
На момент свого створення Буш Термінал став одним із перших і найбільших комплексних вантажних та виробничих майданчиків у світі. Тут працювали десятки тисяч людей, діяли промислові підприємства, склади та торгові приміщення. Термінал став справжнім взірцем для інших подібних промислових парків. Його поява значно вплинула на розвиток Нью-Йорку, адже створила робочі місця та нові можливості для підприємств. Нині Індустріальне містечко стало багатофункціональним кампусом, де діє легка промисловість, а також створені простори для мистецтва, повсякденного життя та відпочинку.
