У самому центрі Нью-Йорка розташовується всіма відомий Центральний парк. Це справжня зелена оаза серед бетонних джунглів. Його досить часто також називають “легенями міста”, адже він не тільки служить місцем для відпочинку та розваг, а й відіграє важливу екологічну роль для Нью-Йорка. Зокрема, парк покращує якість повітря, регулює температуру, зберігає біорізноманіття та позитивно впливає на здоров’я містян. Незважаючи на його красу та культурне значення, багато хто забуває про його значущість для екології міста. Далі на new-york.name.
Необхідність зелених просторів у Нью-Йорку
У 19 столітті Нью-Йорк стрімко розростався, промисловість, житло та торгівля займали майже весь доступний простір. На відміну від багатьох європейських міст, у Нью-Йорку на той час було мало виділених зелених зон, а мешканці, особливо ті, хто мешкав у переповнених багатоквартирних будинках, мали обмежений доступ до природи.
Таким чином, з цієї насущної проблеми зросла гостра потреба у створенні зеленого простору – Центрального парку.
Створення Центрального парку
Тільки в період з 1821 року по 1855 рік населення Нью-Йорка зросло майже в чотири рази. Жителі міста шукали не лише житло, а й місця для відпочинку, нерідко обираючи міські цвинтарі. У ту епоху це був один з небагатьох відкритих просторів, притулок від міського шуму та суєти.
Містобудівний план 1811 року, який визначив сучасну вуличну мережу Мангеттена, передбачав кілька невеликих зон відпочинку, але не включав великий парк.
До 1840-х років міська еліта активно виступала за створення великого парку на Мангеттені. На той момент у місті налічувалося 17 громадських площ, які у сумі займали 165 акрів (67 гектарів), при цьому найбільшим був “Battery Park” – всього 10 акрів (4 гектари) у південній частині острова.
Ідея створення просторого зеленого простору отримала підтримку редактора “New York Evening Post” Вільяма Каллена Брайанта в 1844 році, а в 1851 році її схвалив Ендрю Джексон Даунінг – один з перших американських ландшафтних архітекторів. Звідси й починається історія Центрального парку. На той момент були проведені пошуки відповідної ділянки, проведено безліч архітектурних конкурсів, а також було проведено розбивку зелених насаджень.
Варто відзначити й труднощі, з якими зіткнулися під час будівництва зеленої зони. Зокрема, труднощі полягали в тому, що ділянка, де мали посадити парк, складалася з кам’янистого і болотистого рельєфу місцевості. Для підготовки території довелося вивезти близько п’яти мільйонів кубічних футів (140 000 м³) ґрунту та каміння. Роботи потребували такої кількості пороху, що його використання перевершило масштаби, залучені у битві при Геттісберзі під час Громадянської війни у США.
Родючість місцевого ґрунту виявилася недостатньою, тому понад 18 500 кубічних ярдів (14 100 м³) верхнього шару землі завезли з Лонг-Айленду та з Нью-Джерсі. Для розчищення території використовували сучасні на той час парові машини та обладнання для пересадки дерев.
Роботи зі створення зеленої зони у центрі Нью-Йорка тривали у період 1857-1876 років. Перші ділянки парку відкрили для відвідувачів наприкінці 1858 року. Додаткова земля у північній частині Центрального парку була куплена у 1859 році, і парк був завершений у 1876 році.
Роль Центрального парку для екосистеми Нью-Йорка
Крім своєї привабливості як місця для відпочинку та розваг, Центральний парк надає основні екологічні заходи, які допомагають підтримувати довкілля Нью-Йорка.
Насамперед з появою зеленої оази в центрі Нью-Йорка, у місті почала поступово покращуватися якість повітря. На той час вулиці Нью-Йорка були переповнені транспортом, промисловістю та мільйонами людей, що сприяло забрудненню повітря. А з появою парку, він почав діяти не лише як місце для відпочинку, а й завдяки своєму багатому розмаїттю зелених насаджень – як природний повітряний фільтр. Парк “поглинав” забруднювальні речовини, такі як вуглекислий газ, діоксид сірки та оксиди азоту, та виділяючи свіжий кисень.
Понад 18 000 дерев парку щорічно видаляють тонни забруднювальних речовин із повітря, полегшуючи подих мешканців Нью-Йорка. Навіть у 21 столітті Центральний парк продовжує грати дуже важливу роль для екології міста, допомагаючи скорочувати вуглецевий слід, відіграючи важливу роль у боротьбі зі зміною клімату.
Також варто відзначити, що Центральний парк відіграв не менш важливу роль у регулюванні температури. Жителям міста давно відомий ефект міського острова тепла, коли генерується сильне тепло через те, що асфальт, бетон та сталь поглинають сонячне світло та випромінюють тепло. Через це повітря у місті значно спекотніше, ніж навколишні сільські райони. Центральний парк охолоджує місто природним чином:
- завдяки тіні від густих пологів дерев;
- поглинанні тепла, а не його відображенням;
- зниженню температури на кілька градусів у прилеглих районах, що забезпечує полегшення у спекотне літо.
Центральний парк з моменту появи неодноразово рятував місто від повеней завдяки поглинанню надмірної дощової води. Він запобігав надмірному навантаженню на дренажні системи Нью-Йорка. При цьому озера, ставки та ґрунт парку діють як природні “губки”, знижуючи ризик повеней. А його велика коренева система запобігає ерозії ґрунту та стабілізує ґрунт.
Незважаючи на те, що Центральний парк знаходиться серед кам’яних джунглів, він є досить розвиненою екосистемою, яка підтримує різноманітну дику природу. Понад 200 видів птахів вважають парк своїм будинком. Крім того, тут зупиняються птахи на своєму міграційному маршруті Атлантичного перелітного шляху. У парку також живуть єноти, черепахи, риби, метелики та комахи. Центральний парк допомагає довкіллю також підтримувати біорізноманіття в умовах міста.
Варто також згадати про те, що вулиці Нью-Йорка заповнені таксі, звуками будівництва і нескінченною балаканиною. При цьому Центральний парк діє як буфер, поглинаючи звук та забезпечуючи спокійний відпочинок.
Незважаючи на свою величезну цінність, Центральний парк стикається з екологічними проблемами, які потребували постійної уваги. Сюди можна віднести те, що парк зазнає ерозії ґрунту, засмічення та пошкодження рослинності. Крім того, у 21 столітті підвищення температури та непередбачувані погодні умови впливають на екосистему Центрального парку. Тепліші зими впливають на цикли росту дерев, а сильні шторми виривають дерева з коренем.
Минуло не одне десятиліття, а Центральний парк, як і раніше, залишається “легенями” для Нью-Йорка. На той час це було правильне інженерне рішення, яке сприяло врегулюванню кількох проблем пов’язаних з екологією міста.