Наприкінці 19 століття та на початку 20 століття Нью-Йорк швидко ріс, перетворюючись на жвавий мегаполіс. Водночас прийшла проблема забруднення: водні шляхи міста ставали стічними канавами через перенаселення та нерозвинену інфраструктуру. Ба більше, багато туалетів того часу знаходилися просто у дворах багатоповерхівок. Вони часто були переповнені та вчасно не відкачувалися, що призводило до антисанітарії у місті. Тому, для того, щоб захистити здоров’я городян і навколишнє середовище, влада Нью-Йорка ще в ту епоху почала робити різні способи очищення стічних вод. Це стало початком екологічного шляху міста. Далі на new-york.name.
Проблема, що існувала у Нью-Йорку довгі роки
Складно уявити, але в такому мегаполісі, який бурхливо розвивався, як Нью-Йорк у 19 столітті каналізаційна система була найпримітивнішою. Більшість відходів з будинків і підприємств стікала неочищеними в найближчу водойму, включаючи річку Гудзон, Іст-Рівер і гавань Нью-Йорка. Таке інженерне рішення було не просто застарілим, а антисанітарним та нестійким. Адже така багаторічна діяльність призводила до безконтрольного забруднення, спалахів різних захворювань через антисанітарію та шкоду навколишньому середовищу. Зокрема, до кінця 19 століття в Нью-Йорку не залишилося водоймища, яке не було б забруднене відходами, що випромінюють неприємні запахи та створюють видимі шари бруду. Разом з цим неймовірними темпами поширювалася холера та тиф. Не менш постраждали морські екосистеми, в які день у день скидалися тонни відходів. Ці неочищені стічні води виснажували рівень кисню у питній воді, вбиваючи рибу та інших водних тварин.
Таким чином, ситуація зі стічними водами у Нью-Йорку стала катастрофічною і вимагала негайного інженерного рішення.
Перші спроби очищення стічних вод
Нью-Йорк почав боротися із забрудненням з простих, але важливих кроків. До появи очисних споруд основну увагу приділяли створенню каналізаційної системи, щоб відводити відходи із житлових районів.
Наприклад, одним із найраніших інженерних рішень у галузі очищення води стало будівництво акведука Кротон у 1842 році, який постачав місто чистою водою. Хоча його основною метою було забезпечення питною водою, акведук також допомагав змивати відходи з вулиць та каналізації міста.
Крім цього, до кінця 19 століття у Нью-Йорку було створено широку мережу каналізації. Однак це не розв’язало проблеми утилізації відходів. Якщо раніше вони просто накопичувалися на вулицях Нью-Йорка, то після цього вони просто змивалися в річки та гавань, руйнуючи водний світ.
Поява перших очисних споруд у Нью-Йорку
Поворотний момент у сфері очищення стічних вод настав на початку 20 століття, коли ситуація з антисанітарією та згубним впливом на навколишнє середовище стала критичною. Перші очисні споруди Нью-Йорка ознаменували початок нової ери в галузі охорони здоров’я та охорони навколишнього середовища.
Одним із перших кроків на шляху до чистішого середовища стало будівництво очисної споруди Коні-Айленда на початку 20 століття. Очисні споруди Коні-Айленда були однією з ранніх спроб Нью-Йорка переробляти стічні води. Спочатку ці споруди використовували базову форму очищення, яка включала відсіювання великого сміття та осадження твердих частинок перед скиданням рідини, що залишилася, у прилеглі водні шляхи.
Хоча за сучасними мірками вони були примітивними, вони були значним кроком на шляху до екологічного майбутнього.
Очисні споруди на Коні-Айленді за минулі десятиліття пройшли через значну модернізацію, спрямовану на підвищення їхньої ефективності, надійності та екологічної безпеки. У 2020-х роках процес очищення стічних вод включає декілька етапів, таких як фізична, хімічна та біологічна обробка, які дозволяють видалити забруднювальні речовини та забезпечити безпечне скидання очищеної води до природних водойм.
Ще одним ефективним інженерним рішенням на початку 20 століття в області очищення стічних вод стало будівництво Заводу Вордс-Айленд. Завод з очищення стічних вод на острові Вордс, відкритий у 1937 році, став першим, де застосовувався метод активованого мулу для видалення твердих відходів зі стічних вод. Це дозволяло очищати воду до стану, придатного для безпечного скидання до природи. До появи цього заводу більшість міських стоків потрапляла у водні шляхи без будь-якої обробки, що негативно позначалося на морській екосистемі та забруднювало пляжі. Вже до 1939 року заводи у Бовері-Бей та Таллман-Айленді також почали функціонувати, а також було заплановано будівництво нових об’єктів. У 21 столітті у Нью-Йорку працюють 14 очисних станцій, які щодня переробляють понад 1,3 мільярда галонів стічних вод. Все це робить водні шляхи міста чистішим, ніж будь-коли раніше.
Варто згадати також про завод “North River”, перші спроби будівництва якого відбулися ще у 1914 році. Зокрема він мав обслуговувати західний Мангеттен. Однак тільки у 1962 році, після детального розгляду різних варіантів розташування заводу, Комісія з міського планування провела публічні слухання та затвердила нинішнє розташування споруди. Проєктні дослідження стартували тільки на початку 1960-х років, а остаточні плани були підготовлені лише до 1971 року. Завершення платформи фундаменту відбулося у 1978 році. Будівництво очисного комплексу проводилося у два етапи: у 1983 році розпочалися роботи з попереднього очищення, а у 1985 році стартувало зведення системи вторинного очищення. У березні 1986 року було запущено процес удосконаленого попереднього очищення, що вперше дозволило повністю припинити щоденне скидання неочищених стічних вод у річку Гудзон. Вторинне очищення набуло чинності у квітні 1991 року.
У 21 столітті очисний завод обслуговує сотні тисяч людей, які проживають, працюють і відвідують західну частину Мангеттена. Щодня в суху погоду “North River” обробляє близько 170 мільйонів галонів стічних вод, а в дощову погоду його потужності дозволяють справлятися з обсягом до 340 мільйонів галонів.
Перш ніж Нью-Йорк досяг видимих результатів у сфері очищення стічних вод пройшло не одне десятиліття. У 21 столітті водні шляхи Нью-Йорка чистіші, ніж будь-коли, завдяки впровадженню інноваційних рішень у сфері очищення стічних вод.