Метро Нью-Йорка – одна з найбільших транспортних систем світу, яка відіграє важливу роль у житті міста. Але крім зручності та підвищеної мобільності, воно також допомагає знижувати екологічне навантаження для міста. У цій статті ми розповімо, як нью-йоркське метро підтримує екологічну стійкість і чому воно відіграє важливу роль у боротьбі зі зміною клімату. Далі на new-york.name.
Розвʼязання проблеми, що стрімко зростає
До кінця 19 століття Нью-Йорк став одним із найбільш густонаселених міст у світі. Вулиці були забиті кінними екіпажами, трамваями та пішоходами, що призводило до пробок, забруднення та проблем зі здоров’ям населення. А поява автомобілів лише посилила вже наявну ситуацію. Тому виникла величезна проблема, яка вимагала негайного рішення для уникнення хаосу на дорогах і підтримало б його населення, яке швидко зростало.
Будівництво метро стало важливим кроком не лише для транспорту, а й для стійкості міста. Система дозволила здійснювати масові перевезення у небувалих масштабах. З відкриттям метро щодня перевозить мільйони людей без екологічних збитків, що завдаються наземними транспортними засобами, що в рази знижує екологічне навантаження на Нью-Йорк.
Трохи з історії метро Нью-Йорка
У 1869 році Альфред Елі Біч побудував першу демонстраційну версію підземної транспортної системи Нью-Йорка, яка була відкрита для публіки у 1870 році. Його проєкт, названий “Beach Pneumatic Transit”, був залізницею, розташованою під Бродвеєм у Нижньому Мангеттені. Лінія була зовсім невеликою – всього 312 футів (близько 95 метрів), і з’єднувала Воррен-стріт та Мюррей-стріт. Однак політичні та фінансові труднощі не дозволили розширити тунель.
Але сильний снігопад під час Великої хуртовини 1888 року у Нью-Йорку наочно продемонстрував переваги підземного транспорту. Це вкотре прискорило план реалізації будівництва метро. Таким чином, вже у 1894 році було схвалено проєкт будівництва метро. Роботи будівництва розпочалися у 1900 році. Незважаючи на те, що підземні лінії лише тоді будувалися, окремі наземні ділянки вже функціонували. Наприклад, найстаріша чинна лінія була відкрита у 1885 році як частина “BMT Lexington Avenue” у Брукліні й у 21 столітті входить до складу лінії “BMT Jamaica”. Ще раніше, у 1864 році, почала працювати парова залізниця “Brooklyn, Bath and Coney Island Rail Road”, яка пізніше стала частиною лінії “BMT West End” недалеко від Коні-Айленда.
Перша підземна лінія метро Нью-Йорка була відкрита у 1904 році, майже через 36 років після запуску першої надземної лінії. Нова лінія протяжністю 9,1 милі (14,6 км), що отримала назву “Manhattan Main Line”, починалася на станції “City Hall”, йшла на північ під “Lafayette Street” (раніше Elm Street) і “Park Avenue” (раніше “Fourth Avenue”), потім повертала на захід 42-ю вулицею. Після цього маршрут відхилявся на північ через “Times Square”, продовжуючись під Бродвеєм, і завершувався на станції 145th Street у Гарлемі.
Управління лінією було передано компанії “Interborough Rapid Transit Company”. У перший день роботи понад 150 000 пасажирів скористалися новою транспортною системою, заплативши за проїзд лише 5 центів (еквівалент приблизно 2 доларам у 2023 році).
Ключові екологічні переваги метро Нью-Йорка
Система метро принесла Нью-Йорку значні екологічні переваги за останнє століття від скорочення викидів парникових газів до підвищення енергоефективності.
Мабуть, однією з найбільших екологічних переваг метро є його роль у зниженні викидів вуглецю. Громадський транспорт більш енергоефективний, ніж автомобілі, таксі та інші наземні засоби. Щодня перевозячи мільйони пасажирів, метро не лише скорочує кількість окремих транспортних засобів на дорогах, а й шкідливі викиди.
За оцінками, метро Нью-Йорка запобігає викидам вуглекислого газу приблизно на 17 мільйонів метричних тонн на рік. Це еквівалентно видаленню мільйонів автомобілів із доріг. Таким чином метро допомагає Нью-Йорку підтримувати один із найнижчих показників викидів вуглецю на душу населення серед усіх великих міст США.
Також варто відзначити, що метро значно знижує затори на дорогах, особливо в Мангеттені, де завжди щільність автомобілів вважається переважною. Якість повітря покращується, оскільки автомобілі, що простоюють, викидають менше забруднювальних речовин в атмосферу.
Крім цього, поїзди загалом вважаються одними з найенергоефективніших видів транспорту. Метро використовує електроенергію, що робить його стійкішим, ніж транспорт, який працює на бензині та газі. Хоча виробництво електроенергії впливає на навколишнє середовище, ефективність переміщення великої кількості пасажирів в одному поїзді компенсує більшу частину цього сліду.
Метро Нью-Йорка також запровадило енергоощадні технології, як-от системи рекуперативного гальмування. Ці системи вловлюють енергію, що виробляється під час гальмування, і повторно використовують її живлення поїздів, знижуючи загальне споживання електроенергії.
Також будівництво підземної системи метро дозволило Нью-Йорку зберегти більшу частину своїх надземних зелених насаджень. На відміну від автомагістралей або залізниць, що потребують великого землекористування, метро проходить під містом, що мінімізує його фізичну дію. Таке збереження має вирішальне значення для підтримки міських парків та невеликих громадських зелених зон, які забезпечують критичні екологічні переваги, такі як уловлювання вуглецю, ефект, що охолоджує, і біорізноманіття. Це особливо важливо для Нью-Йорка, який складається з “бетонних джунглів”.
Тобто метро сформувало зростання Нью-Йорка таким чином, що сприяє стійкому розвитку. Воно поєднує такі райони як Бруклін, Квінз та Бронкс, з міським центром, заохочуючи транзитно-орієнтований розвиток. Це означає, що більше житлових та комерційних приміщень будується поблизу транзитних вузлів, що знижує необхідність тривалих поїздок на роботу та розростання приміських забудов. Безперечно, вже протягом кількох десятків років метро сприяє стійкому розвитку міста. Воно допомогло зробити Нью-Йорк зеленішим, а також комфортнішим для життя.