У 1901 році 58-річний Генрі Перкі приїхав до Ніагарського водоспаду з метою будівництва нової фабрики своєї компанії «Natural Food Company». Чоловіком він був активним та винахідливим. Упродовж життя встиг попрацювати вчителем, юристом і сенатором, брав участь у будівництві Денверської центральної залізниці та винайшов сталеві залізничні вагони. Крім того, Перкі був вегетаріанцем та прихильником здорового способу життя. Дізнайтесь більше на new-york.name про завод, який він заснував поруч із Нью-Йорком.
Рух за здорове харчування та фабрика біля Ніагарського водоспаду
У 1890 році Генрі Перкі винайшов сніданки з цілих зерен пшениці. Він спробував обробляти їх парою, а потім пропускати через спеціальні подрібнювальні пристрої. Отримані частинки складали шарами та нарізали на невелике печиво, яке підсмажували. Від готового продукту Перкі був у захваті, тому почав інтенсивно просувати свій винахід, розповідаючи про користь цілозернового печива для здоров’я.
У той період він працював на фабриці в Бостоні, звідки переїхав до Вустеру, штат Массачусетс і почав шукати місце для будівництва власного заводу «Natural Food Company». Біля Ніагарського водоспаду «Niagara Falls Power Company» якраз почала виробляти електроенергію та активно залучала інші компанії для розташування в цьому регіоні, щоб продавати їм вироблену електроенергію.
Очільники енергетичної компанії запропонували Перкі ділянку для будівництва заводу. Проте він не хотів розташовувати своє виробництво посеред «брудної» промисловості, яка вже там працювала. Підприємець обрав місце площею 10 акрів, обмежене Ніагарським заповідником, Буффало-авеню, 4-ю та 6-ю вулицями. Це був район житлової забудови, розташований далеко від екологічно шкідливих великих фабрик.
Мешканці цієї території розділились на прихильників і противників проєкту. Першим подобалась ідея нових інвестицій та розвитку регіону. Другі заперечували проти місця розташування майбутнього заводу з видом на Ніагарські пороги. Ба більше, для будівництва довелось зруйнувати декілька приватних будинків. Проте підприємця це не зупинило.
Для фінансування великого заводського комплексу, який Перкі прагнув створити, він запропонував інвесторам акції на суму 10 мільйонів доларів. Двоє з директорів, Вільям Б. Ренкін та Даріус О. Міллс, входили до складу «Niagara Falls Power Company», у якої компанія Перкі зобов’язалась купувати електроенергію потужністю 2500 кінських сил.
«Палац світла»: екологічна та красива фабрика
Проєктуванням нового заводу займалась архітектурна компанія «Earl & Fisher». Перкі задумав створити «Палац світла», тому будівля мала сталевий каркас та 844 вікна. Також засновник прагнув зробити фабрику екологічним та приємним місцем для перебування робітників, тому залучив братів Олмстед з Бостона до планування території навколо неї. Було створено проєкт з ландшафтними доріжками, дитячими майданчиками, тенісним кортом, полем для гри в теніс та садовими ділянками, що було надзвичайно інноваційно для того часу.
Будівля фабрики мала 5 поверхів, де виготовлялася та упаковувалася подрібнена пшениця. Поруч розташували чотириповерхову адміністративну будівлю для офісної роботи та відвідувачів. У процесі будівництва було використано 4 мільйони цегли, 200 тонн мармуру та 30 000 скляних панелей. Вартість проєкту склала 2 мільйони доларів.
Відкриття нової фабрики відбулось у 1901 році у межах Панамериканської виставки. Перше цілозернове печиво тут виготовили у травні того ж року. Перкі активно займався рекламою продукції та організував екскурсії фабрикою.
Він був упевнений, що саме відвідування виробництва залучить багато нових прихильників до продуктів з подрібненої пшениці та філософії здоров’я. Тож до середини XX століття екскурсії на завод були постійною частиною маркетингової кампанії. Багато гостей спочатку їхали до відомого водоспаду, а потім оглядали фабрику. Кількість відвідувачів складала близько 100 000 щороку.
Упродовж екскурсії можна було побачити роботу обладнання, а також відвідати демонстраційну зону та скуштувати безоплатний здоровий обід. Екскурсоводи проводили гостей по площі 5,5 акрів, а потім по саду на даху будівлі та запрошували на лекцію про харчування, кулінарію та здоровий спосіб життя.
Компанія та її робітники
Генрі Перкі турбувався не лише про популяризацію здорового способу життя та захист довкілля, а й про добробут своїх працівників. На ого фабриці в середньому працювало близько 500 робітників, які мали численні пільги. Кожен працівник мав особисту шафку для перевдягання, було обладнано 13 душових кабін та 13 ванн з рушниками та милом.
Чоловіки та жінки обідали окремо. Жінки – безоплатно, чоловіки – за 10 центів. На обід пропонувався овочевий суп, пшеничний тост, яловичі котлети, печена картопля, буряковий салат, чорний хліб, пудинг і кава. На обід виділялась година, а ще були дві перерви по 15 хвилин вранці та вдень.
Для працівників діяла бібліотека, а також заняття зі стенографії, математики та друку, уроки етикету, танців, співу та гри на музичних інструментах. Були організовані клуби за інтересами, а також лекції та спільні розваги. Ба більше, на фабриці навіть проводили громадські заходи, що збільшувало її популярність.
Відставка Перкі та подальша доля компанії
Відкривши нову фабрику, Генрі Перкі невдовзі повідомив про план будівництва закладу освіти для молодих жінок разом з компанією «Esenwein & Johnson». Влітку 1904 року було оголошено про його відставку з посади президента компанії «Natural Food Company». Рада директорів обрала замість нього Вільяма Гемліна. Річ у тім, що для них важливим був прибутком, а імпульсивність Перкі та його інноваційні ідеї часто його не враховували.
Винахідник цілозернового печива продав свої акції та переїхав до Гленко, штат Мериленд. Однак стан його здоров’я погіршився й у 1906 році він пішов з життя.
Щодо фабрики на Ніагарському водоспаді, то вона продовжила розвиватись:
- у 1908 році вона була перейменована на «Shredded Wheat Company» та був відкритий другий завод,
- у 1910 році зображення Ніагарського водоспаду з’явились на коробках з продукцією,
- у 1914 році були відкриті нові складські приміщення,
- у 1921 році були побудовані нові заводи не лише у США, а у й Великобританії,
- у 1928 році компанію купила «Nabisco» та перейменувала на «Nabisco Shredded Wheat» у 1941 році.
У 1954 році перша фабрика та адміністративна будівля були виставлені новими власниками на продаж. Адміністративну будівлю через два роки закрили та здали в оренду компанії «Union Carbide». У 1963 році у ній почав діяти Громадський коледж округу Ніагара, а будівлю фабрики знесли.
Коли через 10 років коледж переїхав, то адміністративна будівля була під загрозою знесення. Завдяки зусиллям місцевих ентузіастів її внесли до Національного реєстру історичних місць, але у 1976 році все ж знесли.
Виробництво продуктів з цілозернової пшениці біля Ніагарського водоспаду припинилось і так закінчилась історія фабрики, яку започаткував Генрі Перкі. Проте його ідеї досі залишаються популярними, а його виробництво не лише не нашкодило Ніагарському водоспаду, а й допомогло у популяризації цієї природної перлини.
