Річард Фейнман був блискучим фізиком 20 століття та одним із творців квантової електродинаміки. Він народився 11 травня 1918 року у Нью-Йорку. Фейнман був відомий своїм нестандартним мисленням та здатністю пояснювати складні поняття простими словами. У 1965 році йому було присуджено Нобелівську премію з фізики за роботу в галузі квантової електродинаміки — теорії, яка пояснює поведінку частинок та електромагнітного випромінювання. Далі на new-york.name.
Шлях у науку
Фейнман виріс у сім’ї єврейських іммігрантів із Білорусі. Його батько був менеджером з продажу, а мати була звичайною домогосподаркою. Інтерес Фейнмана до науки прокинувся у ранньому віці. Він з юних років був зачарований тим, як усе було влаштовано. Фейнман також був відмінником у школі, зокрема, він відзначався у математиці та природничих науках.
Після закінчення середньої школи Фейнман вступив до Массачусетського технологічного інституту, де в 1939 році здобув ступінь бакалавра фізики. Там він активно займався науковою діяльністю, зокрема писав різні статті. Потім він здобув докторський ступінь у Принстонському університеті в 1942 році. Докторська дисертація Фейнмана була присвячена теорії позитрону та античастинок електрона.
Цікаві факти з особистого життя
Коли Фейнман складав іспити для вступу до Принстонського університету, однією з головних умов навчання була відсутність шлюбу. Але на той момент у нього була кохана, з якою він був уже довгі роки, починаючи зі школи. Фейнман дуже любив свою обраницю і був сповнений рішучості одружитися з нею, відразу ж після випуску з Принстонського університету. Він був готовий на відчайдушний крок навіть знаючи, що вона смертельно хвора на туберкульоз. Станом на першу половину 20 століття ця хвороба була невиліковною. Його кохана могла прожити трохи більше двох років.
Фейнман все-таки одружився зі своєю коханою у 1942 році. Разом вони сіли на пором, який йшов у Стейтен-Айленд. Там їхнє одруження пройшло у міській адміністрації. На торжество вони нікого не запрошували, ні сім’ю, ні друзів, а в якості свідків запросили кілька незнайомців. На церемонії Фейнман поцілував свою обраницю лише у щоку через її хворобу. А після церемонії він відвіз її до місцевої лікарні, де відвідував її кожних вихідних.
Друга світова війна та “Мангеттенський проєкт”
Під час Другої світової війни Фейнман працював над “Мангеттенським проєктом” – секретним урядовим проєктом зі створення першої атомної бомби. Фейнман відповідав за розробку теорії детонації бомби, а також працював над розрахунками, які використовувалися для визначення потужності бомби. В умовах воєнного часу його знання в галузі фізики були неймовірно важливими для країн союзників антигітлерівської коаліції.
Робота Фейнмана над “Мангеттенським проєктом” була дуже складною та небезпечною. Проєкт був оповитий таємницею, а вчені, які працювали над ним, перебували під постійним наглядом. Фейнман довгі години працював у тісних лабораторіях без вікон і постійно зазнавав впливу небезпечного рівня радіації.
Попри ці труднощі, Фейнман продовжував невпинно працювати над проєктом. Він прагнув розробити бомбу якнайшвидше і був переконаний, що вона допоможе покласти край війні, яку розв’язав Гітлер. Фейнман гостро усвідомлював жахливі втрати, які війна завдасть людям у всьому світі, і вважав, що бомба – це необхідна крайність.
“Мангеттенський проєкт” вдався, і у 1945 році в Аламогордо, штаті Нью-Мексико, була підірвана перша атомна бомба. Вона мала потужність 20 кілотонн і була найпотужнішою зброєю, коли-небудь створеною на той момент. Руйнівна сила бомби виявилася повною мірою через кілька тижнів, коли вона була скинута на японські міста Хіросіма і Нагасакі. Бомби вбили тисячі людей і поклали край війні.
Після війни Фейнман продовжував працювати в галузі фізики. Він зробив важливий внесок у розвиток квантової електродинаміки, теорії, що пояснює поведінку частинок та електромагнітного випромінювання. Фейнман був удостоєний Нобелівської премії з фізики у 1965 році.
Робота Фейнмана над “Мангеттенським проєктом” викликала суперечки, і дехто критикував його за участь у розробці атомної бомби. Однак Фейнман вважав, що вчинив правильно. Він відчував, що бомба допомогла покласти край війні і врятувала безліч життів.
Річард Фейнман був блискучим фізиком, який зробив значний внесок у “Манхеттенський проєкт”. Його робота над проєктом допомогла розробити атомну бомбу, яка відіграла вирішальну роль у припиненні війни.