Нью-Йорк, на перший погляд, здається зовсім не відповідним місцем для розведення медоносних бджіл: навколо висотки, людні тротуари й майже немає вільного простору. Однак у всіх п’яти районах міста на дахах та у віддалених двориках приховано тисячі успішних бджолиних колоній. Про те як розвивається бджільництво у Нью-Йорку — далі на new-york.name.
Бджоли серед хмарочосів мегаполіса
У Нью-Йорку, де кожен квадратний метр має ціну золота, навіть бджоли мають свої правила. І це не просто забаганка міської влади — це система, яка дозволяє зберегти гармонію між вуликами, людьми та великим містом.
Бджільництво в Нью-Йорку стало законним лише у 2010 році. До цього медоносні бджоли вважалися «забороненими тваринами», нарівні з удавами. Але завдяки наполегливості місцевих ентузіастів заборону скасували. Відтоді бджоли офіційно стали частиною міського життя.
Кожен бджоляр зобов’язаний щороку реєструвати свої вулики у Департаменті охорони здоров’я (DOHMH). Це безоплатно та займає всього кілька хвилин, але дуже важливо. Завдяки цим даним місто може попередити пасічників, якщо поруч планується обприскування, або виявити джерело хвороби серед бджіл.
Ще одна вимога — бути на обліку в Департаменті сільського господарства та ринків штату Нью-Йорк.
Нью-Йоркський кодекс охорони здоров’я чітко визначає:
- Вулики мають бути доглянутими. Знімні рамки дають змогу швидко перевіряти стан колонії, а поламані частини треба замінювати одразу.
- Бджоли мають мати воду. Звичайна пташина ванночка або фонтанчик — і комахи не летять у дитячий басейн сусіда.
- Шлях польоту не повинен заважати людям. Пасічники часто ставлять шестифутові паркани або розташовують вулики так, щоб бджоли одразу підіймалися вище рівня людських голів.
Більшість міських пасік розташовано на дахах будинків — там і простір, і безпека, і спокій. Офіційної відстані між вуликом та сусідньою ділянкою закон не встановлює, але 5 футів — гарне правило ввічливості.
Варроа-кліщ та американський гнилець не оминули й Нью-Йорк. Тому регулярний моніторинг та профілактика обов’язкові. Місцеві клуби бджолярів проводять тренінги з органічного лікування, обміну досвідом та навіть діляться статистикою зараження по районах.
Сьогодні нью-йоркські бджоли літають між хмарочосами, запилюючи парки, дахи й міські сади. Їхній гул став частиною великої симфонії міста, яке навчилось жити в гармонії навіть із найменшими своїми мешканцями.
Як бджоли об’єднали громаду: історія народження Bee U NYC
Організація Bee U NYC народилася з маленької ідеї, що перетворилася на потужний рух. Все почалося 2021 року, коли під час виборчої кампанії в міську раду менеджер кампанії Вейр Огунлі шукав способи не просто залучити громаду, а дати їй щось справді цінне.
Пошук відповіді привів його до близької людини — Сен-Жура, який доглядав міські вулики в рамках ініціативи City Growers у Брукліні. Саме там Вейр побачив, як кілька сотень бджіл можуть зібрати навколо себе цілі квартали.
«А що, як ми зробимо бджіл символом екологічної освіти й громадського розвитку?» — подумав він.
З цього питання все і почалося. Команда запустила невелику ініціативу — кілька вуликів та кілька охочих волонтерів. Але реакція громади перевершила всі очікування: мешканці захопилися, ставили запитання, приходили з дітьми, приносили воду для бджіл. Так зародився Bee U NYC — не просто проєкт, а майбутня школа для міської молоді, де замість класів — пасіка, а замість підручників — вулик.
«Ми зрозуміли, що можемо створити щось більше, ніж просто пасіку. Ми можемо дати молодим людям навички, упевненість та шлях до екологічного лідерства», — каже Вейр.
Bee U NYC зосереджує роботу в районах Стейтен-Айленда, як-от Стейплтон та Парк-Гілл — громадах, які часто лишаються осторонь екологічних ініціатив. Там бджоли стають не лише вчителями, а й послами справедливості.
Крім того, брак зелених зон та екологічних програм у міських районах створює нерівність у доступі до майбутніх «зелених» професій. Саме тут Bee U NYC змінює ситуацію. Працюючи безпосередньо в цих громадах, організація пропонує освіту, менторство й практичне навчання молоді, зокрема представникам недостатньо представлених груп — жінкам, LGBTQ+ молоді, темношкірій та латиноамериканській спільноті.
«Ми не чекаємо, поки хтось прийде до природи, — говорить Казі, одна з наставниць Bee U NYC. — Ми приносимо природу до людей. Вулик — це лише початок. Справжній вплив виходить далеко за його межі».
Програми Bee U NYC: як бджоли допомагають будувати майбутнє
Bee U NYC розвиває свої ініціативи навколо трьох головних напрямів:
- Екологічна освіта, заснована на принципах справедливості та рівності;
- Розвиток зеленої робочої сили через програму Green Jobs Pipeline;
- Залучення громади й формування нових місцевих лідерів.
Головна програма Bee U NYC — Urban Beekeeping Fellowship — триває кілька місяців та розрахована на молодь від 16 до 24 років. Учасники вивчають лідерство, екологічну справедливість і, звісно, основи бджільництва. Програма побудована на принципі навчання через досвід, стипендіати не лише слухають лекції, а й працюють безпосередньо з вуликами, збирають мед, беруть участь у громадських проєктах.
Bee U NYC активно допомагає випускникам зробити перші кроки у «зелених» професіях. Колишні стипендіати можуть стати координаторами програм або екологічними педагогами, пройти стажування в New York Bee Club, або приєднатися до партнерів — Beezy Bees чи Astor Apiaries.
Інша популярна ініціатива — Hive Experiences. Це 60-90-хвилинні інтерактивні семінари, під час яких учасники знайомляться з медоносними бджолами, вчаться розуміти роль запилювачів та досліджують, як клімат та харчові системи пов’язані між собою.
Bee U NYC глибоко вкорінена у своїй громаді. Щовесни організація проводить День відкриття в Maker Park — з розписом вуликів, виготовленням свічок та презентаціями від New York Bee Club. Також команда регулярно бере участь у місцевих подіях, надихаючи мешканців долучатися до екологічних змін.
Серед партнерів Bee U NYC — Gowanus Canal Conservancy, LES Ecology Center, DJ McManus Foundation, Citizens Committee for New York City та Staten Island Foundation. Завдяки цій підтримці організація нещодавно відкрила нову когорту в Бруклінському центрі спадщини Weeksville.
Bee U NYC також співпрацює зі школою New York Harbor School, де реалізує річну програму з міського бджільництва для старшокласників. Учні вивчають біологію медоносних бджіл, запилення, управління вуликами та роль запилювачів у міських екосистемах.
Bee U NYC доводить, що зміни можуть починатися з малого — навіть із бджоли. Їхні програми не просто вчать доглядати за вуликами, вони виховують нове покоління екологічно свідомих лідерів, які здатні змінити свої громади та світ довкола.
Історія Ендрю Коте — міського бджоляра Нью-Йорка
Ендрю Коте народився у світ бджіл — буквально. Його родина займалася бджільництвом чотири покоління поспіль.
«Бджоли в нашій сім’ї були так само природними, як і французька мова в нашому домі на півночі Квебеку», — жартує він.
Та попри цю спадкову професію з колиски, Ендрю пробував себе в академічному світі, перш ніж остаточно прийняти поклик вуликів.
«Я не прагнув бути бджолярем, — зізнається він. — Просто хотів більше часу проводити з батьком, якого дуже любив».
Так у 2005 році разом із батьком та братом він заснував Andrew’s Honey — невелике сімейне підприємство, яке згодом стало частиною гастрономічного ландшафту Нью-Йорка. Їхній мед продається на Union Square Greenmarket, прикрашає столи в Eleven Madison Park і Gramercy Tavern, а також стоїть на полицях домівок відомих кулінарів, від Жана-Жоржа Вонгеріхтена до Падми Лакшмі, та навіть на території штаб-квартири ООН. Ендрю жартує, що його робота — це не просто стояти на даху та посміхатися бджолам. Це ранкові підйоми, важкі коробки, нескінченні поїздки, липкий одяг та дні на фермерських ринках по 14 годин. Попри всі труднощі, саме у вуликах він знаходить спокій.
«Коли стою сам на даху та дивлюся, як бджоли у своїй гармонійній метушні перетворюють сонце на мед — я відчуваю справжню медитацію».
Його робота вже давно вийшла за межі Нью-Йорка. Ендрю допомагає створювати «бджолині паркани» в Танзанії, щоб слони не топтали врожаї, проводить навчання бджолярів в Ісландії, читає лекції на Фіджі та облаштовує пасіки на Кайманових островах.
Він — автор книги «Мед та отрута: зізнання міського бджоляра», у якій ділиться не лише практичними порадами, а й філософією життя серед бджіл. Пандемія 2020 року стала важким ударом. Туристи, ресторани й офісні працівники, головні покупці його меду, зникли. Але навіть тоді Ендрю не втратив оптимізму та не кинув улюблену справу всього життя.
Щодо майбутнього, Коте зберігає реалізм:
«Я не думаю, що змінюю галузь, але хочу бути частиною її еволюції. Тим, хто мріє про цю професію, я порадив би починати з любові, а не з грошей. Бджільництво — не шлях до багатства, але шлях до глибокого розуміння світу. У Нью-Йорку є понад 250 видів бджіл. Медоносна — лише одна з них. І хоча наші вулики — маленькі, кожна крапля меду, створена в місті, має вагу золота».